Школа № 15 міста Хмельницького
  • Головна


Календар

Календар свят України. Граматика української мови

Опитування

Ваші бали за три ЗНО?

Останні новини:

RSS
  • Оціни:

Психологи стверджують, що в процесі навчання мотивація дитини відіграє, більшу роль ніж її інтелект у 2-3 рази. Уявляєте? ...


10 принципів, які допоможуть вчителю...

10 принципів, які допоможуть вчителю... Частина 2

 

 

    Деякі батьки говорять про те, що їхня дитина не хоче навчатися та сподіваються, що зі зміною школи зміниться мотивація до навчання. Як правило, дитина не хоче відвідувати школу де їй нецікаво, де вона не отримує задоволення від шкільного процесу.
Мотив (лат. motus – рух) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб людини.

   Інтерес – це наявність пізнавальної потреби, і вона є в будь-якій дитині, головне її активізувати.

Природнім мотивом навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Але не все в навчанні може викликати стійкий природний пізнавальний інтерес. Тому краще формувати та розвивати і пізнавальний, і соціальний типи навчальної мотивації. Навчальну мотивацію як пізнавальну, так і соціальну можна та потрібно формувати, використовуючи весь арсенал методів навчання: словесні, наочні, практичні, дидактичні та інші.


Інтерес, як головна складова навчальної пізнавальної мотивації, поділяється на три ознаки:
– позитивні емоції, які викликані діяльністю;
– пізнавальна складова (я дізнався про щось нове);
– результат (я це зробив).


    Дуже важливо, щоб процеси мислення, уваги, пам’яті під час виконання завдань стали ефективнішими. Для цього потрібно, щоб їх супроводжували сильні емоції (радість, гнів, здивування та ін.) Треба уникати непосильних труднощів та дуже повільного темпу викладання матеріалу.

  




Методи формування пізнавального та соціального навчальних інтересів:


· Методи формування пізнавального навчального інтересу: дискусія, диспут, метод опори на власний пережитий досвід, рольові ігри, створення проблемних ситуацій та ін.
Як створити заняття емоційно-забарвленим? Невідомі та парадоксальні факти, складні та цікаві ситуації з життя відомих людей, незвичайні природні та соціальні явища можуть надихнути на створення особливого спілкування між вчителем, батьками та дитиною.
· Методи формування соціального навчального інтересу: позитивний приклад (приклад успішного родича, батьків, відомої людини, найкраще того, ким захоплюється дитина); бесіди-переконання ( обов’язково поцікавтесь думкою самої дитини); практичне привчання до виконання вимог, пояснення, заохочення(обов’язковий контроль з боку батьків за виконанням тих чи інших доручень).

    Навчально-пізнавальні мотиви спочатку формуються, потім починають діяти автоматично як звичка, і нарешті у старшій школі стають усвідомленим вибором головної діяльності учня. Якісний розвиток інтелектуальних здібностей змалечку надає дитині більше шансів проявити та зберегти пізнавальний інтерес в навчанні. А головною запорукою успішності дитини є батьківська любов та гармонійне, розвиваюче спілкування щодня.


 

Ось декілька способів спілкування з дитиною для формування її мотивації:


1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.
2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.
3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.
4. “Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.
5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.
6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.
7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”
8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (напишіть разом список успіхів)”.

Переглядів: 954
  • Оціни:

Спілкуючись з дітьми потрібно частіше нагадувати собі...

 

Переглядів: 1 753
  • Оціни:

             ПРО ПОКАРАННЯ 


     Пояснюйте дитині, що ви сварите її за конкретний поганий вчинок, а не за те, що вона погана. Дитина не може бути поганою, вона хороша і улюблена завжди, але за різних обставин може здійснювати не зовсім правильні вчинки. Намагайтеся пояснити це малюкові, щоб він не відчував себе безпорадним і "поганим", бо це може призвести до вкрай негативних наслідків в його дорослому житті.
     Карайте заслужено. Покарання завжди має бути справедливим, а не залежати від вашого настрою. Перш ніж карати, подумайте, чи буде ваше покарання ефективним, чи почує вас малюк, чи винесе правильний урок. Якщо дитина загралася на вулиці і не хоче додому, чи потрібно на неї кричати і погрожувати якоюсь забороною? А якщо вона стрибає і бігає, потрібно її карати, тільки тому, що у вас болить голова? Часто мама стримується і контролює свої емоції, але зривається через якусь дрібницю, а дитина отримує сильний стрес і нерозуміння ситуації.
     Ніколи не карайте дитину при сторонніх. Є правило, що дитина повинна отримати покарання відразу після провини, а не "заднім" числом, але ніколи не вичитуйте і не сваріть дитину при сторонніх, особливо при однолітках. Відведіть дитину в сторону і поясніть їй де і чому вона вчинила неправильно і як слід було б зробити. У дітей пам'ять коротка, тому якщо ви будете вичитувати малюка за давню провину, вона навряд чи вас зрозуміє, тому що просто не згадає.
    Завжди тримайте слово. Щоб зберегти свій авторитет у вихованні дитини, завжди виконуйте свої обіцянки, це стосується і покарань. Якщо ви будете тільки погрожувати і "обіцяти", але не виконувати, то дитина і зовсім перестане рахуватися з вашими проханнями і перестане вас слухати. Тому якщо ви пообіцяли день без мультиків або без солодкого, будьте ласкаві виконати.
     Менше заборон. Забороняючи щось дитині, пам'ятайте про "правило дев'ятки" - на одну заборону має припадати 9 дозволів. Якщо життя дитини складається із суцільних заборон, є дуже висока ймовірність, що якісь з них будуть систематично порушуватися. Розставте чіткі межі і скорегуйте заборони, залишивши тільки ті, які несуть загрозу життю дитини або оточуючим. Чітко позначивши рамки, вимагайте від дитини виконання і слухняності, якщо ж вона постійно порушує кордони, тоді ви можете її покарати.

Переглядів: 658
  • Оціни:

ПРОГРАМИ ДЛЯ БАТЬКІВ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ КОНТРОЛЮВАТИ ПРОВЕДЕННЯ ЧАСУ ДИТИНИ В ІНТЕРНЕТІ 

Безумовно, постійно лізти в особистісний простір дитини не найкраща ідея. Але як тільки підліток починає користуватися інтернетом, необхідно проконтролювати, скільки часу він проводить у віртуальному світі, які сайти відвідує, з ким спілкується. Чи немає чого підозрілого? Поспостерігати за школярем слід і тоді, коли відбуваються явні зміни в його поведінці: не властиву йому замкнутість, агресивність, заляканість, надмірну обережність. На жаль, не всі діти на всі 100% довіряють батькам. Не всі своєчасно діляться з ними своїми проблемами, тому відтягують висвітлення проблеми на «потім».

Візьміть собі в помічники програми, які можна встановити на домашній комп'ютер:
«Adult Blocker» не програма, а розширення в браузері «Google Chrome». Цей плагін допомагає заблокувати сайти потенційно небезпечного змісту: сайти порнографічної спрямованості, форуми, сайти, які реагують на «блок-слова». До «блок-слів» можуть належати: «зброя», «самогубство», «вбивство», «наркотики» і т.п. Від небезпечного контенту ваша дитина застрахована!
«Child Web Guardian Pro» ця програма виконує той самий набір функцій, що і попередня, але тут є ще одна корисна функція ‒ контроль часу. Батьки можуть встановити ліміт, наприклад, 2 години на день. Після чого комп'ютер вимкнеться. Можна обирати різні варіанти стандартного графіка, який пропонується програмою, а можна встановити вручну.
«Kids Control 1.6» у цій програмі об'єднані функції обмеження перебування в інтернеті за часом, а також блокування сайтів із забороненим контентом. Примітним в «Kids Control 1.6» є те, що можна контролювати гаджети дітей. Наприклад, встановлювати контроль на планшет або смартфон.
«Кібер Мама» програма для встановлення графіку роботи за комп'ютером. Дисципліна фундамент усвідомленості. Якщо у дитини є чіткий графік життя, в якому вона навчається, розвивається, приділяє час спорту та хобі, то навряд чи вона буде занадто довго сидіти в інтернеті. За допомогою програми «Кібер Мама» ви зможете встановити графік роботи за комп'ютером, і підліток буде витрачати певну кількість часу в мережі для підготовки до навчання.


Інтернет це, безумовно, чудовий винахід суспільства, адже дозволяє людям зробити життя комфортнішим, надаючи можливості для постійного розвитку, особистісного зростання, освіти. Але головне дозовано і вибірково споживати інформацію.


БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ: 10 ПРАВИЛ ТА ПОРАД БАТЬКАМ 



 

Переглядів: 741
  • Оціни:

Вікові кризи у дітей і підлітків. З чим вони пов’язані?

З точки зору змісту і характеру психологічних проблем чи життєвих обставин, що спричинили кризову ситуацію, а також особистісних ролей, що виникають, розвиваються і зникають, можна виділити кілька типів життєвих криз
Найхарактернішими кризами становлення є вікові кризи, що вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості. Для вікових криз властиві чималі якісні зміни, що відбуваються у психології людини: формування психологічних новоутворень, зміна провідної діяльності і т. д. Але ці зміни завжди супроводжуються зміною ролей, оскільки певна діяльність (гра, спілкування, навчання і т. д.) передбачає і відповідну особистісну роль людини
Кожен період у житті людини має певні притаманні тільки йому риси. Знаючи особливості вікових періодів та криз, можна пояснити незрозуміле та уникнути багатьох проблем.

Переглядів: 683
  • Оціни:

Як допомогти дитині перебороти негативні думки





Як розпізнати ризик суїциду в підлітків




П’ять секретів спілкування з підлітками





Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій




Соціальне та емоційне навчання підлітків




У дітей, як і в дорослих, бувають світлі й похмурі дні. Але в деяких із них похмурих днів більше і сприймаються вони ними серйозніше. Діти, які часто і протягом тривалого часу перебувають у поганому настрої, схильні до ризику розвитку депресії. Якщо ви бачите в дитини ознаки депресії, дуже важливо своєчасно їй допомогти.

Що таке депресія?

Для дітей нормально перебувати в поганому настрої, бути дратівливими або мислити негативно – усе це є частиною їхнього дорослішання. Діти повинні пройти через цілий ряд почуттів та емоцій, щоб дізнатись, як справлятися з ними.

Але депресія – це щось більше, ніж смуток чи поганий настрій. Депресія є серйозним захворюванням, яке може вплинути на фізичне та психічне здоров'я дітей.

На перший погляд здається, ніби важко знайти відмінності між сумом і депресією, але якщо ви поставите собі наведені нижче запитання, вам стане легше зрозуміти той факт, що з дитиною щось не так:
  - Як довго дитина перебуває в поганому настрої?
  - Наскільки далеко зайшло її негативне мислення?
  - Наскільки дитина цікавиться повсякденною діяльністю?
  - Наскільки значний вплив мають думки й почуття дитини на її повсякденне життя?


Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто. Якщо ви відчуваєте, що з нею щось не так, зверніться до педіатра або психолога.

Якщо ваша дитина знаходиться у стані депресії, їй може бути важко здобувати знання, заводити друзів і справлятися з більшою частиною повсякденних обов'язків. Якщо депресія триває протягом тривалого часу й не лікується, це може вплинути на зростання, розвиток і навчання вашої дитини, тому, щоби зцілитись від депресії, їй потрібна своєчасна й належна допомога.

Якщо ваша дитина каже щось про небажання жити: «Якби я не народився» або «Я хотів би заснути й не прокинутись», ви повинні поставитись до цього дуже серйозно й невідкладно звернутись по професійну допомогу.

Ознаки та симптоми депресії в дітей
Якщо ви помітили в дитини будь-які з таких ознак, і дані ознаки проявляються довше, ніж два тижні, дуже ймовірно, що в неї депресія.

Якщо ваша дитина:
   - Здається сумною або нещасною більшу частину часу.
   - Агресивна, істерична, не робить того, про що ви її просите, більшу частину часу.
   - Говорить про себе в негативному ключі, наприклад: «У мене нічого не виходить...», «Я не справляюся з...» або «Мене ніхто не любить у школі».
   - Відчуває почуття провини, наприклад, каже щось на зразок: «Це я в усьому винна».
   - Тривожна або боязка.
   - Продовжує казати про те, що в неї болить живіт чи голова, у той час як дані проблеми не мають об'єктивних фізіологічних або медичних причин.


До ознак депресії також відносяться зміни інтересів вашої дитини або рівня її енергії в повсякденній діяльності. Наприклад, якщо ваша дитина:
 - Не має стільки ж енергії, скільки зазвичай (тобто в неї знижений енергетичний потенціал).
 - Не хоче бути поруч із друзями та родиною.
 - Не зацікавлена в іграх або в інших заняттях, які її радували раніше.
 - Має проблеми зі сном, включаючи нічні жахи.
 - Має проблеми з концентрацією уваги або пам'яттю.


Якщо ваша дитина ходить у школу і при цьому вона:
 - Не так добре встигає, як раніше.
 - Не бере участі у шкільних заходах.
 - Має проблеми у школі чи у спілкуванні з іншими дітьми.


Депресія впливає на мислення дітей, їхній настрій і поведінку.

Діти у стані депресії часто негативно ставляться до себе, свого становища й майбутнього. Вони можуть відчувати себе дійсно безнадійно.

У батьків можуть опуститись руки, якщо дитина поводиться зухвало або не хоче бути поруч з ними. Але якщо причиною цього є депресія, дитина потребує батьківської любові, уваги й турботи, які могли би підтримати її та спрямувати на зцілення.

Допомога при дитячій депресії

Депресія не проходить сама собою. Якщо ви стурбовані тим, що у вашої дитини депресія, постарайтеся зробити так:


 1. Запишіться на прийом до педіатра чи психолога. Ці спеціально навчені фахівці зможуть діагностувати в дитини депресію.
 2. Якщо ваша дитина відчуває труднощі при тому, щоб розмовляти з вами про свої почуття, ви можете спитати в неї, чи не погодиться вона порозмовляти про свій стан з іншим дорослим, якому вона довіряє. Незважаючи ні на що, ваша дитина повинна знати про те, що ви завжди готові її вислухати, від щирого серця хочете зрозуміти, що з нею відбувається.


Якщо ви звернетесь по професійну допомогу на ранній стадії депресії, то зможете:
 1. Допомогти дитині швидше видужати.
 2. Знизити ризик того, що ваша дитина буде страждати на депресію в дорослому житті.
 3. Допомогти дитині безперешкодно рости й розвиватися.


Професійна допомога
Якщо в дитини діагностовано депресія, ви й ваша дитина можете працювати із психологом, педіатром або психіатром для вирішення проблеми.
Психолог або психіатр можуть використовувати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає дітям позбутися непотрібних або шкідливих звичок мислити й поводитись.
Також ці фахівці можуть використовувати інші підходи, такі як ігрова терапія, дитячо-батьківська арт-терапія або сімейна терапія.
Ці методи можуть допомогти вашій дитині навчитись більш позитивно мислити й більш ефективно вирішувати проблеми. Це означає, що вона менш імовірно піддасться депресії знову.
Якщо проблема серйозна, ваш лікар може призначити дитині медикаментозне лікування депресії.

Що ви можете зробити в домашніх умовах

Поряд з допомогою фахівців ви можете допомогти своїй дитині кількома простими й ефективними способами:

   - Якщо ваша дитина страждає від негативного мислення, ви можете моделювати позитивні способи мислення. Наприклад, можете сказати щось на зразок: «Я до глибини душі радію, коли ми граємо разом», «Це було весело!» або «Я знав(ла), що зможу зробити це».
   - Керуйте стресом і напругою вашої дитини, регулярно знаходячи час для відпочинку, а також для тієї діяльності, яка радує вашу дитину. Стійкий сімейний розпорядок дня також може допомогти знизити рівень стресу.
   - Завантажте на смартфон чи планшет додатки, які допоможуть вашій дитині навчитися стратегії релаксації. Такого роду програми описують і контролюють виконання вправ, націлених на глибоке дихання, м'язову релаксацію, візуалізацію й усвідомлення того, що відбувається.
   - Знайдіть час, щоби порозмовляти з дитиною й вислухати все, що вона хоче вам сказати про своє самопочуття. Ви можете зробити це, коли разом готуєте обід, читаєте книгу, прогулюєтесь, їдете в машині або граєтесь удома.
   - Подумайте про те, що разом зі спеціалістами, які працюють над лікуванням депресії вашої дитини, ви можете скласти злагоджену результативну команду. Порозмовляйте з ними про те, як ви можете долучитись до терапії, яка допоможе вашій дитині.
   - Якщо ваша дитина вже ходить у школу, порозмовляйте з її вчителем, класним керівником або шкільним психологом. Працюючи разом з працівниками школи, ви зможете знайти найкращі способи, щоби підтримати вашу дитину у шкільному середовищі.
   - Якщо в дитини депресія, вона може бути не зацікавлена повернутися до спілкування із друзями, фізичної активності або просто до повсякденної радості. Але весело й активно проводити час для неї, як і раніше, необхідно, тому заохочуйте її, щоб вона починала з малого й хоча би півгодини гралася із друзями.
  - Займіться собою

Якщо у вашої дитини почалася депресія, це не ваша вина.

Безсумнівно, вам важко й боляче бачити дитину засмученою й відстороненою протягом тривалого періоду часу. Поведінка однієї людини може сильно вплинути на інших членів сім'ї. І хоча ви будете занурені в турботи з догляду за дитиною, дуже важливо, щоб ви також дбали і про своє власне здоров'я та благополуччя.

Якщо вас вимотує ситуація, що склалася, стрес і тривога впливають на ваше повсякденне життя, зверніться по професійну допомогу для себе. Якщо ви будете в хорошій фізичній і психологічній формі, то зможете краще доглядати за дитиною й підбадьорювати її своїм прикладом.

Переглядів: 485
  • Оціни:

   Зазвичай батьки звертають увагу на мотивацію своїх дітей в шкільний період. Як змусити вчитися? Як зацікавити навчанням? Як здати ЗНО? Тим часом, внутрішня мотивація формується набагато раніше і охоплює більш широку частину життя, ніж навчання. Кожна людина з народження має потребу в пізнавальній активності, яка при правильному поводженні з нею трансформується в інтереси, хобі, захоплення, вибір професії і, врешті-решт, в напрямок життєвого шляху. Основні складові нашої особистості, в тому числі особливості мотивації, закладаються до 7 років.



На формування внутрішньої мотивації впливає:- як батьки реагували на дослідницьку діяльність дитини;
- чи заохочувався прояв дитиною ініціативи, творчості, відходження від правил в рішенні задач;
- як часто батьки розуміли потреби дитини і реагували на них.



Щоб сформувати низьку внутрішню мотивацію необхідно:1. Показати дитині, що світ навколо небезпечний, захищати її від навколишнього світу (палиці брудні не брати, кішок не гладити, шафи не відкривати, мамине плаття не чіпати - чим більше таких "не", тим менше цікавості до навколишнього світу).
2. Жорстко обмежувати у виборі, сильно контролювати, карати, формуючи стійке відчуття провини.
3. Забороняти відходити від правил в рішенні задач (вирізати ялинку тільки із зеленого паперу, суворо за зразком і т.п.)
4. заглушати потреби дитини, коли вони незручні ( "Ти не хочеш це", "Тобі не потрібно це"), не заглиблюватися в причини плачу, сміху, крику, годувати під мультики, слідувати в вихованні нормам, ігноруючи реальність і актуальні потреби, які з нормами часто розходяться.



Як розвивати і підтримувати внутрішню мотивацію:

1. Допомагати вивчати світ - пояснювати устрій речей і явищ, відповідати на "Чому ..?", Реагувати на фрази "Мама / тато, подивися що тут / що у мене".
2. Якщо ви щось забороняєте, поясніть чому і спробуйте запропонувати альтернативу або деяку умову. Забороняйте необхідне (небезпечне, соціально неприйнятне). Дозвольте дітям чіпати камені, якщо камені на ваш погляд занадто брудні, помийте їх або знайдіть чистіші. Якщо дитині на гірку забиратися самій не можна, нехай буде можна з вами.
3. Вільна гра, відступ від інструкцій, заохочення фантазії в іграх дозволяє прислухатися до себе і розвивати свій потенціал.
4. Запитуйте чого дитина хоче поїсти / одягнути / у що пограти / куди піти. Можливість навіть найменшого вибору (картопля або макарони?) вже привчає прислухатися до себе. Не годуйте насильно, тому що "корисно", знайдіть альтернативу.
5. Ваш інтерес до дитини - це те, з чого починається її інтерес до себе і самопізнання. Наприклад, коли дитина відмовляється від чогось, дізнайтеся, в чому причина. Можливо, відповідь вас здивує, і в будь-якому випадку таке спілкування позитивно відіб'ється на ваших відносинах і майбутньому дитини.


Безумовно, прочитати простіше, ніж зробити. Ми не можемо навчити дитину тому, що не вміємо самі. Як це не банально, але допомога дитині починається з допомоги собі. Якщо ж ви володієте якимись вміннями, описаними вище - чудово, значить і дитині простіше буде їх освоїти.


Хороша новина: як правильно зазначив Ремарк, "поки людина жива - нічого не втрачено". Ви можете вчитися, розвивати відсутні вміння, якщо побачите в цьому сенс.
Ще одна хороша новина: якщо ви - не один з батьків, але вже доросла людина, ви також можете навчитися відчувати свої потреби, знайти свій інтерес, відчути до якої справи у вас народжується внутрішня мотивація. Це вимагатиме від вас часу, сили, інших ресурсів, і воно того варте.

 

Переглядів: 431
  • Оціни:

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ


- Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;

- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, соціальний педагог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!

Захистіть свою дитину від цькування!

Зразок заяви


Протокол засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування)


Контакти для отримання допомоги



ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ


- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

- Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;

- У разі бездіяльності керівництва закладу освіти – зверніться із заявою в поліцію!


ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР



- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

- Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;

- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

- Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!



ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БУЛІНГ


• Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи - штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
• Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб - штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
• Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
• Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

Переглядів: 716
  • Оціни:

 Любов іноді дається нелегко, серед її основних принципів – довіра й безпека, які ще треба налагодити. Але якщо вони будуть присутні у стосунках між батьками й дітьми, знаходити вихід зі складних ситуацій буде набагато легше. Довіра, безпека й любов взаємопов'язані, їх можна віднести до трьох складових щасливого сімейного життя і щасливого дитинства ваших дітей. Далі наводяться сім стратегій створення довірливих стосунків з дитиною.

Стратегія № 1: самі практикуйте те, що проповідуєте

Установлення довірливих стосунків з вашою дитиною подібне лідерству. Якщо лідер робить правильні речі, люди, для яких він є провідною й авторитетною особою, будуть слідувати за ним. Якщо ви кажете дитині, що їй корисно їсти овочі, а самі їх не їсте, то ви робите «неправильну річ» і даєте її підсвідомості хибне повідомлення. Будьте не тільки формальним, а й неформальним лідером: впливайте на малюка своїми вчинками, своїми якостями й сприйняттям вас як людини, в якої слова не розходяться зі справами. Вибудовуйте зв'язок між вами й вашою дитиною, практикуючи те, що проповідуєте ви самі.

Стратегія № 2: учіться слухати

Більшість дорослих не надають достатнього значення навичкам слухання під час спілкування із власними дітьми. Це неправильно. Щоб завоювати довіру своєї дитини, ви повинні завжди прислухатись до того, що вона каже. Не використовуйте критичних висловлювань і тим більше тих висловлювань, що засуджують, не підходьте до обговорення виключно зі своєї власної позиції, яка не визнає іншої думки. Знаючи, що ви її слухаєте, ваша дитина буде почуватись більш комфортно, а отже, про своє життя буде розповідати більш відкрито й довірливо.

Стратегія № 3: кажіть правду

Якщо ви будете казати своїй дитині правду із самого початку, з перших днів її життя, це призведе до формування міцного зв'язку між вами і, звісно, разом з ним прийде й довіра. Наскільки це можливо, майте справу з вашою дитиною або дітьми на рівні виключно чесних стосунків; наприклад, якщо він (або вона) питає, чи буде болючим укол на прийомі в лікаря, скажіть правду, слова якої будуть повністю відповідати віку вашої дитини. Звісно, треба враховувати вікові особливості вашого малюка, щоб правда не виявилася для нього травмуючою.

Стратегія № 4: обіцянки не повинні порушуватись

Не давайте вашим дітям обіцянок, яких ви не зможете дотриматись. Це може бути досить важко і проблематично, тому що ситуації можуть змінюватись. Однак постарайтеся докласти всіх зусиль, оскільки порушення обіцянок може руйнівно позначитися на ваших стосунках з дитиною. Якщо тато каже, що у вихідні збирається дивитись футбольний матч і не зможе погуляти, то він дійсно повинен буде робити тільки це, бо в іншому випадку наступного разу, коли щось пообіцяє, діти будуть сумніватися, чи дійсно тато каже це серйозно і чи можна вірити його словам. Якщо вам здається, що ви не зможете стримати свою обіцянку, краще розкажіть дитині про це заздалегідь та обов'язково поясніть причину.

Стратегія № 5: покарання не повинні бути голослівними

Якщо ваша дитина зробила щось погане й у якості покарання для неї ви оголосили, що вона цілий тиждень не дивитиметься телевізор, подумайте, чи зможете ви насправді дотриматись того, про що кажете. Зрозумійте, що сенс навіть не в силі та адекватності покарання, а в тому, що подібні ситуації – це хороший привід стримати своє слово й тим самим зміцнити свій авторитет. Тому покарання повинні бути реальними та здійсненними. Дивно, але це допомагає побудувати довірливі стосунки з вашою дитиною.

Стратегія № 6: високо цінуйте чесність і щирість

Дайте дітям зрозуміти, що ви дуже цінуєте, коли вони чесні та щирі з вами. Це дозволить установити по-справжньому довірливі стосунки між вами й дитиною. Крім того, ви будете допомагати і сприяти тому, що ваш малюк виросте цілісною людиною. Як кажуть, «Кажи, що думаєш, і думай, що кажеш». Це має значення в контексті щирості та поваги до свого співрозмовника.

Стратегія № 7: будьте послідовними

Якщо вдома у своїй родині ви активно пропагуєте певні правила, проаналізуйте, чи виконуєте ви їх самі. Порозмовляйте з дітьми й розкажіть їм про свої очікування. Те, що ви скажете, повинно бути чітким і зрозумілим. Жодної двозначності й неоднозначності, усе просто й доступно для сприйняття. До того ж переконайтеся, що встановлені правила незмінні, що ви не міняєте їх із приводу й без. У ваших дітей ніколи не повинно виникати сумнівів щодо вас. 

ЯК ВИХОВУВАТИ ДІТЕЙ: 6 ПОРАД ВІД ПСИХОЛОГІВ ГАРВАРДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Неважливо, яке за вікном століття, основи морального виховання не змінюються з часом. Отож, пропонуємо вам кілька надійних та перевірених стратегій від дослідників з Гарвардського університету, які допоможуть виховати дитину доброю, порядною та здоровою.


1. Проводьте час зі своїми дітьми
Це основна порада. Регулярно проводьте час зі своїми дітьми, розмовляйте з ними, цікавтесь, як в них справи, та уважно слухайте, що вони розповідають. Таким чином, ви дізнаєтесь багато нового про свою дитину, і покажете їй, що потрібно турбуватись за інших людей.

2. Говоріть вголос про те, що справді має значення
За словами дослідників, незважаючи на те, що батьки вважають дітей своїм найважливішим пріоритетом, діти цього не чують від них. Тому не забувайте говорити про це безпосередньо дітям.

3. Покажіть дітям, що проблеми потрібно вирішувати
Наприклад, якщо ваша дитина хоче покинути спорт, допоможіть зрозуміти причину та визначте її обов’язки в команді. Потім з’ясуйте, чи буде проблема вирішена після того, як дитина припинить займатись тією чи іншою діяльністю .

4. Вчіть дітей допомагати іншим та демонструйте вдячність за це
Проведені експерименти показують, що люди, яким властиво виражати вдячність, більш схильні до милосердя, легше прощають образи, люблять допомагати та щедрі, а ще — щасливіші. Тому добре, якщо батьки залучають дітей до виконання певної роботи вдома, за що протягом дня висловлюють вдячність.

5. Перевіряйте негативні емоції своїх дітей
Здатність турбуватись про інших ускладнюється відчуттями гніву, сорому, заздрості або іншими неприємними почуттями

Допомагаючи дітям розпізнати ці почуття, батьки підштовхують їх до вирішення внутрішнього конфлікту. З такого самоаналізу почнеться їх довгий шлях до того, щоб стати небайдужими, турботливими людьми. Це також важливо для встановлення розумних рамок їх психологічної безпеки.

6. Покажіть дітям, що світ набагато більший, аніж здається
Вчені стверджують, що майже всім дітям цікаве лише вузьке коло людей. Тому важливо навчити їх піклуватись про людей, які культурно, соціально і навіть географічно знаходяться в інших колах. Ви можете допомогти їм в цьому, навчивши бути хорошими слухачами, ставити себе на місце інших людей, та відчувати емпатію через зворушливі фільми, фотографії та новини.

Вчені запевняють: “Виховати ввічливу, турботливу та високоморальну дитину — важка праця. Але це саме те, що кожен з нас може зробити. І нема на світі більш важливішої та плідної роботи”.


 

Переглядів: 1 022
  • Оціни:

 

1. Обирати правильні слова:

Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з». Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. Дитина з синдромом Дауна, а не даун.

2. Якщо дитина цікавиться: “чому виникає інвалідність?”

Психологи радять не заглиблюватись в пояснення причин інвалідності. Часто вона виникає як випадок, який неможливо передбачити. Тому найкраща відповідь буде простою: «Тому що так є».

Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, наведить Олена Жупанова таку аналогію: ” Я навчаю англійській мові дітей від найменшого віку до 10 років. З школярами 1-4 класів ми починаємо вивчати граматику. Як пояснити дітям, чому дієслова третьої особи однини в англійській мають закінчення -s? Ніяк. Я ніяк це не пояснюю, тому що тут не може бути ніякого пояснення. Так просто є. Так склалось. Такі правила мови. Так склалось життя, що хлопчик має інвалідність.”

3. Бачити насамперед дитину, а не інвалідність

Бачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).

Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих.

4. Підтримувати, а не жаліти

Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.

Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.

5. Дізнаватись більше

Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.

Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси.

 

Переглядів: 645
  • Оціни:

Перша та найголовніша порада - зберігати спокій і не панікувати
Не потрібно панікувати, адже настрій дорослого та його ставлення до процесу віддзеркалюється на дитину.
Дуже важливо, щоб батьки налаштовували психологічно дітей на навчання. Діти, особливо в молодшому шкільному віці, сприймають навчання через призму сприйняття батьків, якщо батьки ставляться до навчання - "О боже, це жах!" - знову будуть емоційні навантаження. Важливо батькам видихнути і спокійно до цього ставитися, тоді і діти це будуть сприймати в ігровому форматі.

По-друге - для більш продуктивної співпраці можна організувати систему мотивації, яка буде додатковим стимулом навчатись. Корисно буде навіть вигадати різні бонуси із фінальним, головним призом.

По-третє, робочий графік. Він особливо актуальний для дітей старшого шкільного віку.

Для підлітків важливо вміти організовувати свій робочий день, мати розпорядок дня і вміти організувати свій тайм-менеджмент.

Четверта рекомендація - правильно організувати робочий простір.
Важливо щоб на робочому місці дитини не було нічого зайвого, на що дитина може переключатись. Добре, якщо це буде окрема кімната, де дитина може сидіти за столом, а не лежати на ліжку разом із ноутбуком. Але якщо кімнати немає, то варто подбати, аби дитина навчалась сидячи, бо у лежачому, розслабленому положенні сконцентруватися на навчанні неможливо".

Наостанок, "висміяти з голови усе зайве". Можна подивитися разом якийсь кумедний ролик або коротенький мультик, який допоможе посміятися від душі. 5 хвилин такої психотерапії на день - і всю напругу дистанційного навчання як рукою зніме!



 

Переглядів: 405