Школа № 15 міста Хмельницького
  • Головна


Календар

Календар свят України. Граматика української мови

Опитування

Ваші бали за три ЗНО?

Останні новини:

    Звіт директора ліцею Алли КІЯЩУК про діяльність закладу в 2023-2024 н.р.

    Переглянути звіт директора

    Комунальний заклад загальної середньої освіти "Ліцей № 15 імені Олександра
    Співачука Хмельницької міської ради"
    Н А К А З
    Про зарахування дітей
    до закладу загальної середньої освіти
    Відповідно до частини другої ст. 9 Закону України «Про повну загальну
    середню освіту», наказу МОН України від 16.04.2018р. №367 «Про затвердження
    Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та
    комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти» та на
    підставі заяв батьків, медичних карток, копій свідоцтва про народження дітей.
    НАКАЗУЮ:
    1. Зарахувати до складу учнів 1-го класу:
    Бугира Назарій Вадимович
    Дудка Леонід Андрійович
    Кудельський Давід Віталійович
    Муляр Валерія Денисівна
    Редько Дмитро Юрійович
    Павлюк Емілія Вадимівна
    Кучмій Олександра Олександрівна
    Атаманюк Соломія Володимирівна
    Гнап Аріна Володимирівна
    Матвєєва Анна Артемівна
    Рудий Богдан Дмитрович
    Ковбасюк Максим Миколайович
    Савицька Віта Віталіївна
    Матвійчук Катерина Миколаївна
    Рибчинський Орест Олексійович
    Жовнір Поліна Артурівна
    Стойко Софія Вікторівна
    БУТЕНКО НІКІТА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
    Побережна Єва Сергіївна
    Омельченко Єва Богданівна
    Чорна Уляна Олегівна
    Муравицький Макар Антонович
    Рудик Олександра Олександрівна
    Кравчук Макар Максимович
    Мацідон Альона Олексіївна
    Флис В'ячеслав Васильович
    Маліновська Єва Олександрівна
    Козяр-Бакін Роман Валерійович
    Лабога Марк Андрійович
    Бортюк Орест
    Макарчук Мирослав Максимович
    Паламарчук Дмитро Андрійович
    Томусяк Діана Єгорівна
    Лялюк Злата Ігорівна
    Приходько Віра Олександрівна
    Якимишен Матвій Віталійович
    Греснюк Арсеній Олександрович
    Хоптяний Артем Олександрович
    Бирка Ілля Олексанрович
    Гринчук Аріна Олександрівна
    Заворотна Вероніка Сергіївна
    Гречаник Софія Вадимівна
    Рудківський Матвій Олександрович
    Харченко Дарина Олегівна
    Ковальчук Мілана Вадимівна
    Марценюк Артем Вадимович
    Телемонюк Анна Сергіївна
    Радецький Ярослав Олексійович
    Оліпер Анна Андріївна
    Бабінська Христина Русланівна
    Матвеєв Денис Михайлович
    Воляник Данило Іванович
    Урода Максим Сергійович
    Панчук Варвара Вікторівна
    Войткова Варвара Романівна
    Мальцева Кароліна Іллівна
    Захарова Аліна Олександрівна
    Юськов Михайло Вікторович
    Довгань Софія Олександрівна
    Мельничук Кіра Михайлівна
    Калєєв Максим Іванович
    Лупиніна Мілана Олександрівна
    Клепай Ельміра Віталіївна
    Гоменюк Августіна Павлівна
    Білань Марія Андріївна
    Фрізен Михайло Антонович
    Царик Злата Андріївна
    Білан Мирослав Олександрович
    Гасимова Ельміра Ровшан
    Назарчук Кіріл Миколайович
    Микитюк Марк Петрович
    Вербицький Максим Дмитрович
    Дабриян Ромео-Александер
    Ямкова Кароліна Вадимівна
    Півоваренко Дмитро Олегович
    Валентьєва Алевтина Максімівна
    Василенко Артем Денисович

    Демчук Валерія Андріївна
    2. Відповідальність за організацію виконання наказу покласти на заступника
    директора з навчально-виховної роботи Кривошей Н.В.
    3. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
    Директор школи                Алла КІЯЩУК

    Поради для батьків майбутніх першокласників

     

      

     

RSS
Ліцей №15 » Соціально-психологічна служба
  • Оціни:


Аліна Анатоліївна Вегера   

тисни тут


Переглядів: 821
  • Оціни:

  Алла Йосипівна Царенко

Графік консультацій практичного психолога:

Середа 10.00 – 12.00
Четвер 14.00 – 16.00


Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я дітей.

Основні завдання психологічної служби:

  • сприяти повноцінному розвитку особистості учнів на кожному віковому етапі, створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку, та подальшого професійного самовизначення.

  • забезпечити індивідуальний підхід до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;

  • здійснювати профілактику і корекцію відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку учнів.


Переглядів: 116
  • Оціни:

    Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Від того, яким буде твій вибір залежить, як складеться подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати.
    Для прийняття правильного рішення при виборі професії необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості й потреби ринку праці.


Орієнтири для вибору професії


Існує формула вибору професії, яка поєднує наступні компоненти: «хочу» - «можу» - «треба».


 

Хочу: твої прагнення (бажання, інтереси, схильності, ідеали);

Можу: твої можливості (стан здоров'я, здібності, рівень знань, характер, темперамент);

Треба: стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні.

   Зона оптимального вибору (ЗОВ).
   Потрібно зіставити свої бажання із реальними можливостями і потребами на сучасному ринку праці. Наприклад у майбутньому ти бачиш себе дантистом. Робота, як то кажуть "не вагони розвантажувати" і за неї гарно платять. Та чи замислювалися ти при цьому над тим, чи зможуть твої руки працювати як руки ювеліра і чи зможеш ти відстояти у конкурентів своє місце у світі стоматологічних послуг?
  Отже, потрібно чітко усвідомлювати, що умова оптимального вибору професії знаходиться у центрі перехрестя 3-х складових Хочу – Можу – Треба.



    Вибір професії – це складний і відповідальний крок у житті кожного, тому його потрібно робити свідомо й обдумано. Досягнути своєї мети допоможе детальний алгоритм цього вибору, який передбачає наступні кроки:

Крок 1
Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.

Крок 2
Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.

Крок 3
Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.

Крок 4
Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії, скориставшись методиками Карта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії і співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.

Крок 5
Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.

Крок 6
Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.

Крок 7
Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.

Крок 8
Дізнайся в центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.

Крок 9
Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог.

Крок 10
Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.

Крок 11
Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.

Крок 12
Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.





     8 основних помилок при виборі професії

                                                                                                               


Чого робити не варто...


1. Обирати професію, не маючи про неї достовірної інформації.

Більшість молодих людей, які розмірковують про подальші освітні плани або про працевлаштування, взагалі дуже мало поінформовані про те, які бувають професії, й чим займаються їхні представники. У результаті молоді люди опиняються в ситуації вибору кота в мішку.
Аналізуючи, чи підходить тобі та або інша професія потрібно, в першу чергу, знайти інформацію про те, як, власне, складається типовий робочий день її представників, скільки часу та на яку конкретно діяльність вони витрачають. Сутність не в назві професії, а в тому, що саме й у яких умовах потрібно буде робити.
Важливо замислитися й над такими питаннями. Які вимоги професія пред'являє до здібностей людини й які протипоказання має, який рівень підготовки необхідний для оволодіння нею, де її можна здобути, чи дає вона перспективи кар'єрного росту та з чим саме вони пов'язані, чи затребувана професія на ринку праці.


2. Орієнтуватися тільки на такі ознаки, як престижність і/або прибутковість.
Розповсюджена омана полягає в тому, щоб розглядати престижну професію саму по собі в якості джерела доходу - ніби гроші дістаються просто за те, що людина нею володіє. Тут потрібно розуміти наступне.
По-перше, оплачується не професія, а посада, тобто виконання конкретних функцій у тій або іншій організації. Звичайно, потенційний рівень прибутковості в різних сферах діяльності різниться, але справа тут, насамперед, не в професії як такій, а в місці роботи людини, її статусі, рівні майстерності, балансі попиту та пропозиції на ринку праці.
По-друге, ті професії, що сприймаються як престижні, насправді далеко не обов'язково найприбутковіші. Адже бажаючих займатися ними звичайно виявляється набагато більше, ніж реально потрібно. Так, наприклад, середній рівень доходів кваліфікованих робітників в останні роки є вищим, ніж у економістів або юристів, однак порівняйте конкурси на навчання за цими спеціальностями...Крім того, саме поняття «престижність» досить відносне: воно залежить від кола спілкування (в очах різних людей престижними виглядають зовсім різні види праці) і досить швидко змінюється.


3. Ставити знак рівності між професією та навчальним предметом.
Розповсюджена омана школярів, а часом і студентів, полягає в тому, щоб фактично поставити знак рівності між навчальним предметом і якоюсь сферою професійної діяльності, міркуючи за принципом: «подобається література, то буду літератором». Але що це за професія така, дозвольте запитати? Автор художньої літератури, чи що? Звичайно, в цілому можливий і такий варіант, але куди частіше мова йде про безліч інших видів професійної діяльності. Можна бути редактором, коректором, викладачем мови та літератури, перекладачем, науковим співробітником в галузі філології й т. д. Все це різні професії, і діяльність їхніх представників не дуже схожа на ту, яку виконують школярі на уроках літератури.Це міркування стосується й інших навчальних предметів. Вони є не професіями, а певними сферами знань, основи яких потрібно опанувати, у тому числі й для професійного становлення.


4. Переносити ставлення до людини, представника певної професії, на професію як таку.
Якщо нам подобається або не подобається конкретна людина, це ні в якій мірі не є характеристикою її спеціальності й не свідчить про те, що й нам варто нею займатися. «Гарна людина» - це не професія. Звичайно, на неї хочеться бути схожим, але стосується це особистісних якостей і загального ставлення до праці, а не підмінює здатності до конкретного виду діяльності.А якщо, навпаки, нам зустрівся хтось неприємний, відразливий? Часом це може відвернути й від його професії: «Не хочу бути на нього схожим». Але, погодьтеся, за тих самих обставин можливий і протилежний висновок: «Стану гарним представником цієї професії, а не таким, як він»!
Тож висновок про те, як на кого реагувати, а також відповідальність за професійний вибір однаково залишаються за вами.


5. Вибирати професію «за компанію».
По суті, за цією позицією стоїть відхід від особистої відповідальності за ухвалення рішення. Але іноді, до речі, такий вибір може виявитися успішним - адже в компанії найчастіше збираються люди, здатності й інтереси яких у значній мірі збігаються. Однак це саме елемент везіння-невдачі, а не наслідок усвідомленого й осмисленого рішення.


6. Підмінювати вибір професії вибором рівня освіти або місця її здобуття.
Більш виправданою є позиція, коли людина спочатку вирішує, чим би вона хотіла займатися, а потім розглядає можливі варіанти одержання конкретної професії, а не виходить з бажання вчитися в певному місці або просто одержати вищу освіту як таку, не важливо за якою спеціальністю.Якщо абітурієнт, бажаючи опанувати певною професією, не зміг вступити на навчання саме туди, куди хотів споконвічно, логічніше зберегти вірність професії та пошукати інші варіанти її отримання. Наприклад, піти отримувати не вищу, а середню фахову освіту, маючи на увазі, що в перспективі буде можливість продовжити навчання й у виші. Це краще, ніж вступати на свідомо нецікаву для себе спеціальність, нехай навіть і в престижному університеті.


7. Ігнорувати власні здатності й інтереси.
Робити своєю професією доцільно те, що подобається й що добре виходить. Звичайно, це звучить банально, однак дуже часто на це не звертають уваги.
Іноді люди вважають це взагалі неважливим (буду робити що завгодно, аби тільки добре платили). Але людина не зможе досягти високих результатів у тій роботі, яка не відповідає її індивідуальним особливостям або просто неприємна. Крім того, навряд чи така людина буде відчувати себе щасливою, розуміючи, що вона «викидає з життя» величезну кількість часу й сил в обмін на гроші.
Ще одна причина такої помилки - незнання власних здібностей та інтересів. Неможливо сказати, чи сподобається робота та чи буде вона добре виходити, не спробувавши себе в чомусь подібному. Звичайно, далеко не всі роботи вдасться спробувати на особистому досвіді, попередньо не одержавши відповідну освіту. Але в таких випадках можна судити про схильність до них за непрямими ознаками: інтерес до конкретної сфери, бажання активно одержувати інформацію про діяльність таких фахівців, легкість осмислювання та запам'ятовування цих відомостей.


8. Прислухатися до думки людей, не компетентних у питаннях вибору професії.
Так вже сталося, що давати поради, у тому числі й щодо питання «ким бути», дуже люблять багато наших співвітчизників. Проте обґрунтовано порекомендувати щось у такій серйозній сфері, як професійне самовизначення, можна тільки за умови збігу декількох моментів.
А саме: знання специфіки тих професій, про які йде мова, а також ситуації на ринку праці; знання індивідуально-психологічних особливостей того, хто робить вибір; розуміння суті психологічних проблем, які виникають на різних етапах професійного самовизначення.
Зрозуміло, що обґрунтовано міркувати про це може або спеціально підготовлений професіонал (психолог, працівник служби зайнятості), або той, хто дуже добре знає вас і знає з власного досвіду про певну групу професій.

Переглядів: 1 142
  • Оціни:

Булінг (від анг. to bull-переслідувати) — небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження,           залякування та демонстрації сили.


телефони довіри



Дитину ображають в школі — що робити: поради для батьків


МБО Служба порятунку дітей














































НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ

З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ,

ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ТА БУЛІНГУ


Лист МОН України від 29.01.2019 №1/11-881 "Рекомендації для закладів освіти щодо застосувань норм Закону України щодо протидії булінгу"


Лист МОНУ від 29.12.2018 №1/9-790 "Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу"


Постанова КМ України в «Про затвердження порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі» від 22.08.2018. №658


Наказ МОН України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»


Лист МОН України від 18.05.2018 № 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству»


Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»


Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 19.08.2014 №564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»


Лист Міністерства освіти і науки України від 28.10.2014 № 1/9-557 «Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей»


 

Що робити у випадку домашнього насильства?


Розкажи всю правду - серія відео для дітей щодо правил захисту себе від насильства


КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ЩОДО ТЕМИ АНТИБУЛІНГУ


Булінг - ми всі можемо допомогти це зупинити


Не смійся з мене


Стоп шкільний терор. Як зупинити дитяче насилля


Навчіть дитину захищатися


Булінг у школі: чому діти цькують дітей і що з цим робити


Проблема булінгу очима підлітка


Як виявити жертву цькування у школі. Алгоритм для батьків


Stop-булінг. Три проблеми батьків, які впливають на дитячу агресію


Коли вашу дитину цькують






























Переглядів: 689
  • Оціни:

План заходів щодо запобігання та протидії булінгу

переглянути план

Переглядів: 249
  • Оціни:

 

Інформація

про юридичні адреси установ

з надання консультативної допомоги

дітям

Документ

Переглядів: 803
  • Оціни:

             ПРО ПОКАРАННЯ 


     Пояснюйте дитині, що ви сварите її за конкретний поганий вчинок, а не за те, що вона погана. Дитина не може бути поганою, вона хороша і улюблена завжди, але за різних обставин може здійснювати не зовсім правильні вчинки. Намагайтеся пояснити це малюкові, щоб він не відчував себе безпорадним і "поганим", бо це може призвести до вкрай негативних наслідків в його дорослому житті.
     Карайте заслужено. Покарання завжди має бути справедливим, а не залежати від вашого настрою. Перш ніж карати, подумайте, чи буде ваше покарання ефективним, чи почує вас малюк, чи винесе правильний урок. Якщо дитина загралася на вулиці і не хоче додому, чи потрібно на неї кричати і погрожувати якоюсь забороною? А якщо вона стрибає і бігає, потрібно її карати, тільки тому, що у вас болить голова? Часто мама стримується і контролює свої емоції, але зривається через якусь дрібницю, а дитина отримує сильний стрес і нерозуміння ситуації.
     Ніколи не карайте дитину при сторонніх. Є правило, що дитина повинна отримати покарання відразу після провини, а не "заднім" числом, але ніколи не вичитуйте і не сваріть дитину при сторонніх, особливо при однолітках. Відведіть дитину в сторону і поясніть їй де і чому вона вчинила неправильно і як слід було б зробити. У дітей пам'ять коротка, тому якщо ви будете вичитувати малюка за давню провину, вона навряд чи вас зрозуміє, тому що просто не згадає.
    Завжди тримайте слово. Щоб зберегти свій авторитет у вихованні дитини, завжди виконуйте свої обіцянки, це стосується і покарань. Якщо ви будете тільки погрожувати і "обіцяти", але не виконувати, то дитина і зовсім перестане рахуватися з вашими проханнями і перестане вас слухати. Тому якщо ви пообіцяли день без мультиків або без солодкого, будьте ласкаві виконати.
     Менше заборон. Забороняючи щось дитині, пам'ятайте про "правило дев'ятки" - на одну заборону має припадати 9 дозволів. Якщо життя дитини складається із суцільних заборон, є дуже висока ймовірність, що якісь з них будуть систематично порушуватися. Розставте чіткі межі і скорегуйте заборони, залишивши тільки ті, які несуть загрозу життю дитини або оточуючим. Чітко позначивши рамки, вимагайте від дитини виконання і слухняності, якщо ж вона постійно порушує кордони, тоді ви можете її покарати.

Переглядів: 814
  • Оціни:

Вікові кризи у дітей і підлітків. З чим вони пов’язані?

З точки зору змісту і характеру психологічних проблем чи життєвих обставин, що спричинили кризову ситуацію, а також особистісних ролей, що виникають, розвиваються і зникають, можна виділити кілька типів життєвих криз
Найхарактернішими кризами становлення є вікові кризи, що вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості. Для вікових криз властиві чималі якісні зміни, що відбуваються у психології людини: формування психологічних новоутворень, зміна провідної діяльності і т. д. Але ці зміни завжди супроводжуються зміною ролей, оскільки певна діяльність (гра, спілкування, навчання і т. д.) передбачає і відповідну особистісну роль людини
Кожен період у житті людини має певні притаманні тільки йому риси. Знаючи особливості вікових періодів та криз, можна пояснити незрозуміле та уникнути багатьох проблем.

Переглядів: 842
  • Оціни:

 

Цікава психологія


20 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО ЕМОЦІЇ ЛЮДИНИ


1. Що може розповісти про людину її почерк?


Психологи стверджують, що манера письма залежить від емоційного стану людини, особливостей її психіки.
   А тому за почерком можна судити про особистісні властивості людини, її темперамент, настрій і навіть життєві погляди. Навчившись читати «між рядків», можна розпізнати тип особистості (темперамент) будь-якої людини, навчитись вгадувати її почуття і думки, визначати життєву позицію.
   Вміння писати не притаманне людині від народження, воно є рисою, що здобувається в процесі виховання. Коли дитина тільки освоює техніку письма, вона старанно виводить літери на папері, тобто усвідомлено. Але поступово манера письма стає машинальною. Людина в процесі написання не обдумує те, як вона пише. Письмо керується вже не свідомістю, а підсвідомими механізмами. Рукою людини керують мозок і центральна нервова система. А тому стиль написання висловлює глибинні процеси в психіці людини. Встановлено, що текст, написаний окремою особистістю, завжди висловлює її індивідуальні риси.
   Про те, що почерк людини відображає її темперамент, помітив ще Арістотель. Трохи пізніше цим питанням займалися Лафатер, Лейбніц, Гете та ін. У наші дні графологія - вчення про зв'язок почерку з характером - є розвиненою наукою з твердою теоретичною основою і цілим рядом різних напрямів. Розпізнавання особистісного типу людини за почерком сьогодні широко використовується в психологічній діагностиці, в космічній медицині, в криміналістиці. Відомі випадки, коли по одному лише почерку фахівцям вдавалося розкривати злочини. У ряді країн західної Європи аналіз особистості людини по його почерку застосовується при прийомі на роботу.
   

   При оцінці почерку увагу звертають на такі параметри, як розмір букв, їх форма, нахил, натиск, манера розташовувати текст на аркуші і т.д. За розміром почерку визначають ступінь комунікабельності людини. Чим більший почерк, тим легше людині будувати відносини з оточуючими людьми. Дрібний почерк, навпаки, говорить про скритність, некомунікабельність, можливо, сором'язливість.
   Про таких людей, які надають буквам округлі форми, кажуть, що вони відкриті для інших, чуйні, доброзичливі. Ті ж, чий почерк незграбний, вважаються людьми самолюбивими і егоїстичними. Якщо людина сильно натискає на ручку або олівець в процесі написання тексту, то це видає в ньому велику силу волі, витримку. Слабкий натиск говорить про нерішучість людини. Якщо людина при написанні слова залишає між літерами прогалини, то це вказує на добре розвинену інтуїцію, якщо ж букви пишуться разом, то людина володіє прекрасним логічним мисленням. Акуратний почерк, правильно виведені букви свідчать про врівноважену стриману особистість. Розмашистий (розлогий) почерк вказує на оптимістів, людей творчих, активних, цікавих. Складний нерозбірливий почерк зустрічається у людей заповзятливих, активних, але схильних до неврозів.
   Нахил літер найчастіше буває направленим вправо під кутом у 45-50 градусів. Але іноді зустрічається дуже сильний нахил, коли літери майже горизонтально лягають на рядок. Це говорить про те, що тому, хто пише, властивий максималізм, пристрасть до нововведень, а також деяка демонстративність у вираженні своїх почуттів і думок. Коли ж почерк, навпаки, позбавлений нахилу, тобто букви виводяться вертикально, то про людину можна судити як про стриману спокійну особистість, розум та емоції якої знаходяться у відносній гармонії. Нахил літер вліво в основному характерний для лівшів. Це свідчить про те, що людина не може реалізувати себе в існуючих умовах. У правшів нахил вліво говорить про нетерпеливість, наполегливість, настороженість в спілкуванні з оточуючими. Якщо почерк не має постійного нахилу, тобто букви нахилені то вправо, то вліво, то про людину можна судити як про натуру примхливу та імпульсивну.
    Велике значення має і розташування тексту на аркуші паперу. Прямі рядки говорять про спокійний темперамент людини, її реалістичність та розсудливість. Якщо рядок на кінці піднімається, то людина є життєлюбом. Якщо рядок на кінці опускається, навпаки, донизу, то це говорить про песимістичну налаштованість індивіда. Хвилеподібні рядки проявляють у людині хитрість, лукавство, схильність йти на хитрощі і плести інтриги. Оформлення лівого поля свідчить про прихильність людини до цінностей матеріального характеру. Якщо поле вузьке, то це вказує на ощадливість людини, широке поле говорить про його щедрість. Якщо внизу аркуша ліве поле звужується, то людина схильна до ощадливості і навіть скупості. Якщо поле донизу стає ширше, то людині властива щедрість або навіть марнотратність.

Багато чого розповісти про людину може і її підпис. Простий підпис, позбавлений будь-якої пишності, вказує на рішучу та впевнену у своїх здібностях особистість. Те ж можна сказати і про людей, чий підпис доповнений прямою закарлючкою. Закарлючка у вигляді лінії є свідченням високої емоційності людини. Якщо підпису не притаманна закарлючка, то про її господаря можна говорити як про людину ініціативну, сміливу, енергійну. Нерівна хвиляста закарлючка вказує на дипломатичність, толерантність людини, вміння уникати конфліктів. Якщо в кінці підпису людина ставить крапку, то це видає в ньому схильність до самоаналізу. Підпис, обведений колом, - показник сором'язливості і скритності. Підкреслення підпису вказує на людину заповзяту, з сильно розвиненим почуттям самоповаги, високою самооцінкою. Якщо підпис перекреслюється, то це говорить про імпульсивність людини, її непостійність. Дуже великий підпис - ознака стурбованості людини враженням, яке він створює в оточуючих. Якщо підпис піднімається вгору, то особистості притаманне марнославство. Петлеподібні підпис говорить про спостережливість людини і його хитромудрість.

При аналізі характеру людини за її почерком слід пам'ятати про те, що почерк висловлює настрій людини, а тому може змінюватися за різних обставин. Наприклад, схвильована людина буде писати з більш сильним натиском, ніж зазвичай. Якщо ж людина не має постійних характеристик почерку, тобто кожен раз пише по-різному, то про неї можна судити як про натуру творчу та емоційну.

Манера письма завжди проявляє в людині основні характерні риси її натури.

Проаналізувавши почерк людини, можна зрозуміти не тільки те, в якому настрої вона писала цей текст, але також і те, як вона ставиться до життя, до людей, який тип темпераменту притаманний лише їй та багато, багато іншого.

2. Про що говорять ініціали?
Існує чимало теорій щодо впливу імені людини на її характер. Деякі фахівці стверджують що про кожного з нас можна багато дізнатися з ініціалів. Якщо вірити дослідникам цієї теми, то літери означають:

А - сила і влада;
Б - здатність на велике почуття;
В - непостійність, відсутність системності;
Г - таємничість;
Д - товаристкість;
Е - пошук психологічної рівноваги;
Є - схильність до сумнівів, матеріальні труднощі;
І - вразливість, напруга;
К - великі запити і нервозність;
Л - методичність, логіка;
М - працелюбність і педантичність;
Н - велика енергія і творчі амбіції;
О - велика емоційність;
П - скромність, самостійність;
Р - постійна напруга;
С - часті дипресії, нервозність;
Т - нескінченні пошуки ідеалу;
У - інтуіція;
Ф - ніжність, уміння пристосовуватись;
Х - непостійність почуттів, сексуальні проблеми;
Ц - схильність до переживань;
Ч - вірність;
Ш - ревнощі, безкомпромісність;
Щ - мстивість;
Ю - великі амбіції;
Я - Інтелігентність, творчі здібності.

3. Відчуваю, слухаю, бачу
Чи помічали ви, що з деякими людьми ви готові годинами розмовляти на різні теми, а з іншими важко навіть знайти спільну мову? Або інша ситуація. Вам приятель з великим ентузіазмом про щось розповідає, а ви начебто його слухаєте, та нічого не розумієте.

Хоча всі ми говоримо рідною мовою, існує кілька систем сприйняття мови і звуків. Якраз через відмінності цих систем сприйняття і виникає непорозуміння.

Репрезентативні системи — це, так би мовити, фільтри, за допомогою яких ми сприймаємо отриману інформацію. Всього існує 3 таких фільтри: кінестетичний, аудіальний і візуальний.

   «Кінестетики» — це люди, у яких добре розвинений кінестетичний фільтр. Для таких людей важливий тактильний контакт. Вони дуже різко реагують на запахи, дотики. Це люди «почуття і відчуття». Їм важливий смак і комфорт. Віддають перевагу зручному одягу. Каблуки чи кросівки? Дівчина «кінестетик» однозначно вибере кросівки. Вони оточують себе всім м'яким і затишним. Ці люди ніколи не поспішають. Адже їм важливо відчувати кожен момент свого життя. Мова їх спокійна, іноді навіть дуже повільна. При розмові «кінестетикам» необхідно доторкнутися до співрозмовника, покрутити гудзик або долоню на плече.

   «Аудіали» — це люди-вуха. Основну інформацію вони отримують за допомогою слуху. Для таких людей музика — це невід'ємна частина їх життя. При розмові їх видають такі фрази як: «Слухай!», «Послухай!», «Як тут тихо!». «Аудіали» любителі красиво говорити. Але вони готові і слухати. Якщо оповідач вправно володіє своєю мовою, немає більш вдячного слухача, ніж «аудіал». Вираз «люблять вухами» — це саме про них.

   «Візуали» — бачать світ наскрізь. Кольори та фарби — це їх коник. «Візуали» справжні поціновувачі мистецтва. Якщо такі люди кажуть «Красиво!», значить, що це дійсно чудово. Майже всі «візуали» модники і модниці. Вони завжди і скрізь виглядають бездоганно. Дівчата — завжди на підборах, хлопці — в бездоганно випрасуваних брюках. Вони дуже уважні до найдрібніших деталей. Міміка, жести, пози співрозмовника допомагають краще зрозуміти людину. Мова «візуалів» швидка, але при цьому розбірлива і чітка. При розповіді вони описують картинку, яка виникає у них в голові. І чим швидше змінюються ці картинки тим швидше мова. Взагалі ці люди не люблять зволікати. Їх хода так само досить швидка.

Звичайно, чистих типів не існує. Кожна людина наділена всіма трьома репрезентативними системами. Проте одна з них виражена більш чітко, ніж інші. Домінування тієї чи іншої системи може змінюватися протягом життя. А значить, вони можуть і виховуватися. Так, припустимо, жінка-візуал, влаштовується на роботу, де її основне завдання здійснювати продажі по телефону. Для початку робота для неї буде справжньою тортурою. Адже вона не бачить того, з ким вона розмовляє. Не бачить міміку і жести співрозмовника. Однак через пару місяців вона без зусиль навчиться відрізняти не лише інтонацію співрозмовника, а й його емоційний стан.

Інколи можуть не збігатися не лише теми для розмов та темпераменти, але і репрезентативні системи. Тому варто уважно ставиться до того, як каже, рухається, одягається співрозмовник. І, може, ці прості поради допоможуть вам у спілкуванні.

4. Дещо про соціальні мережі
В останні роки з розвитком Інтернету, який відбувається, як то кажуть, «шаленими кроками», таке явище як соціальні мережі займає все більше і більше місця в житті практично кожної людини.

      Значення соціальних мереж дуже важко переоцінити, але, як кажуть багато знавців, це тільки лише початок. Соціальна мережа – явище (вибачте за каламбур) насправді соціальне, тобто охоплює не просто дуже широку аудиторію жителів нашої планети, а часто вона є практично єдиним простором, в якому більшість людей можуть проводити спілкування і навіть самореалізовуватися. У романі російського письменника В. Пелевіна є цікава думка про соціальні мережі. Він говорить, що наша присутність в «контакті», «фейсбуці» та інших схожих сайтах, є прямим наслідком щоденного впливу перенасиченого рекламою інформаційного простору, який обвився навколо кожного з нас немов удав. Реклама показує модель поведінки для всіх загалом і для кожного окремо, в якій "споживачі" (саме так слід назвати індивіда в 21 столітті) свято дотримуються суті самореклами, і тут з Пелевиним важко не погодитися. Тільки погляньте на «контактівську» сторінку пoдруги , де кращим прикладом можуть послужити фотоальбоми з назвами «Я», «я, я і я», або взагалі «яяяяяяяяяяя». Дівчатка фотографують себе ззаду і спереду, зверху і знизу, здал еку і впритул, з широко відкритими очима, вигинаючись у різних позах, притискаючись до стін, меблів або підлоги. Не важко здогадатися на кого намагаються бути схожими, тому що саме рекламні картинки вбивають в голову, що так треба, бо це еротично, модно і гламурно. Хлопці роблять таке рідше, але не набагато, особливо якщо займаються спортом. Отже, поїхавши на відпочинок, – потрібно похвалитися, завантаживши фото в найдрібніших подробицях; був на концерті улюбленого музичного колективу – просто зобов'язаний показати це всім друзям.

     Завантажуючи сотні фото, в той час як цілком можна обійтися кількома десятками, люди потребують уваги, бо їхні фотографії будуть довше переглядати, значить буде більше коментарів, відповідно більше компліментів.

     До речі, про друзів — чим більше, тим краще. Звичайно, найбільше це стосується молоді. У багатьох молодих людей і формування життєвих цінностей ще не завершилося. Вони не можуть похвалитися якими то не було успіхами в суспільстві, зате мають багато вільного часу, інтернет і величезну потребу бути побаченим і почутим. Так ми вже створені, що потребуємо бути в зоні уваги, це є частиною нашої природи — запитайте будь-якого психолога або тлумачного маркетолога. Кожен прагне, щоб про нього говорили, щоб його пам'ятали. Всі ці писульки в статусах (добре, якщо вистачає розуму самому скласти цю купку слів) , спрямовані на залучення уваги. Адже хочеться покрасуватися, показати свою кращу сторону і приховати те, що вважаємо недоліком. І заходячи в свою сторінку і не бачачи нових повідомлень, людина втрачає гарний настрій, коли ніхто не прокоментував одну з ще вчора завантажених півсотні фото - з'являється роздратування, якщо ж повідомлення, адресоване подрузі (другу) без відповіді – то взагалі можна апетиту позбутися...

     Свобода поведінки в «павутині» сприяє тому, що молоді люди в мережі НЕ ТАКІ як в реальності. Дехно змінюється мало, а деяких і взагалі не впізнати. В інтернеті всі такі, якими себе хочуть бачити; ті, ким мріють стати: гламурними секс-дівами, розкутими, впевненими в собі авторитетами - все залежить від бажань та рівня розвитку. Там легше спілкуватися, тому що для відповіді є час, щоб подумати і можна відповісти так, як буде круто. І це грає не останню роль у популярності такого спілкування.

     Щодня мільйони людей сидять перед своїми моніторами в гонитві за УВАГОЮ. По суті, навперебій рекламують себе. На людей подивитися і себе показати? Майже. Тому що глобалізація через рекламу, в дійсності, забирає першу половину і залишає тільки "себе показати" ... У всій красі, сяйві і неповторності.

5. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО СНИ.

  • Людина не бачить снів у той момент, коли хропе.
  • Маленькі діти не бачать у снах самих себе до досягнення 3 років. З 3 до 8 років діти бачать більше кошмарів, ніж дорослі за все своє життя.
  • Якщо вас розбудити під час стадії швидкого сну, ви запам'ятаєте свій сон до найдрібніших подробиць.
  • Сліпі "бачать" сни. Люди, що втратирли зір вже після народження, можуть бачити сни у вигляді картинок. Сліпі з народження не бачать картинок, однак їхні сни наповнені звуками, запахами і тактильними відчуттями.
  • Ми забуваємо 90% сновидінь.Через п'ять хвилин після пробудження ми вже не пам'ятаємо і половини своїх снів, а вже через десять хвилин навряд чи зможемо пригадати 10% з них. Відомі випадки, коли поети, письменники, учені бачили сни, у яких складали вірші, прозу або придумували нову наукову теорію. Пощастило тим, хто догадався залишити біля ліжка ручку й папір. Саме снам зобов'язані своєю появою на світ вірш Семюеля Колріджа "Кубла Хан", історія про доктора Джекіля і містера Хайда Роберта Льюіса Стівенсона, Франкенштейн Мері Шеллі, і так само знаменита періодична система елементів, вона ж таблиця Менделєєва.
  • Сни бачать усі без винятку. Всі люди (за винятком хворих із сильним розладом психіки) бачать сни, однак чоловіки та жінки бачать сни по-різному. Чоловікам в основному сняться представники своєї статі, жінки ж у снах бачать представників обох статей у приблизно однаковій пропорції.
  • Сни запобігають психозу. Нещодавно вчені провели експеримент: випробуваним давали спати 8 годин, однак будили в початковій фазі кожного сну. Через три дні в усіх без винятку учасників експерименту спостерігалися труднощі з концентрацією уваги, галюцинації, непояснена дратівливість і перші ознаки психозу. Коли випробуваним, нарешті, дали можливість бачити сни, учені звернули увагу на те, що мозок компенсує відсутність снів у попередні дні за рахунок більш тривалого, ніж звичайно, перебування організму у фазі швидкого сну.
  • Нам сниться тільки те, що ми бачили. У наших снах ми часто бачимо незнайомих людей, але поняття не маємо про те, що наша свідомість не придумує їхні обличчя. Це особи реальних людей, тих, кого ми бачили протягом життя, але не запам'ятали.
  • Не всі можуть бачити кольорові сни. Близько 12% зрячих людей бачать тільки чорно-білі сни. Інші бачать сни в кольорі. Існують кілька типових груп сновидінь, які бачать усе без винятку: ситуації в школі або на роботі, спроба врятуватися від переслідування, падіння з висоти, смерть людини, випадання зубів, політ, провал на іспитах, аварії й т.д.
  • Сни не бувають буквальними.Наша підсвідомість використовує мову знаків і символів. Тому не варто сприймати кожен сон, навіть із найбільш логічним і багатим сюжетму, буквально. Підсвідомість посилає нам сигнали, а не чіткі образи.
Переглядів: 809
  • Оціни:

Як допомогти дитині перебороти негативні думки





Як розпізнати ризик суїциду в підлітків




П’ять секретів спілкування з підлітками





Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій




Соціальне та емоційне навчання підлітків




У дітей, як і в дорослих, бувають світлі й похмурі дні. Але в деяких із них похмурих днів більше і сприймаються вони ними серйозніше. Діти, які часто і протягом тривалого часу перебувають у поганому настрої, схильні до ризику розвитку депресії. Якщо ви бачите в дитини ознаки депресії, дуже важливо своєчасно їй допомогти.

Що таке депресія?

Для дітей нормально перебувати в поганому настрої, бути дратівливими або мислити негативно – усе це є частиною їхнього дорослішання. Діти повинні пройти через цілий ряд почуттів та емоцій, щоб дізнатись, як справлятися з ними.

Але депресія – це щось більше, ніж смуток чи поганий настрій. Депресія є серйозним захворюванням, яке може вплинути на фізичне та психічне здоров'я дітей.

На перший погляд здається, ніби важко знайти відмінності між сумом і депресією, але якщо ви поставите собі наведені нижче запитання, вам стане легше зрозуміти той факт, що з дитиною щось не так:
  - Як довго дитина перебуває в поганому настрої?
  - Наскільки далеко зайшло її негативне мислення?
  - Наскільки дитина цікавиться повсякденною діяльністю?
  - Наскільки значний вплив мають думки й почуття дитини на її повсякденне життя?


Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто. Якщо ви відчуваєте, що з нею щось не так, зверніться до педіатра або психолога.

Якщо ваша дитина знаходиться у стані депресії, їй може бути важко здобувати знання, заводити друзів і справлятися з більшою частиною повсякденних обов'язків. Якщо депресія триває протягом тривалого часу й не лікується, це може вплинути на зростання, розвиток і навчання вашої дитини, тому, щоби зцілитись від депресії, їй потрібна своєчасна й належна допомога.

Якщо ваша дитина каже щось про небажання жити: «Якби я не народився» або «Я хотів би заснути й не прокинутись», ви повинні поставитись до цього дуже серйозно й невідкладно звернутись по професійну допомогу.

Ознаки та симптоми депресії в дітей
Якщо ви помітили в дитини будь-які з таких ознак, і дані ознаки проявляються довше, ніж два тижні, дуже ймовірно, що в неї депресія.

Якщо ваша дитина:
   - Здається сумною або нещасною більшу частину часу.
   - Агресивна, істерична, не робить того, про що ви її просите, більшу частину часу.
   - Говорить про себе в негативному ключі, наприклад: «У мене нічого не виходить...», «Я не справляюся з...» або «Мене ніхто не любить у школі».
   - Відчуває почуття провини, наприклад, каже щось на зразок: «Це я в усьому винна».
   - Тривожна або боязка.
   - Продовжує казати про те, що в неї болить живіт чи голова, у той час як дані проблеми не мають об'єктивних фізіологічних або медичних причин.


До ознак депресії також відносяться зміни інтересів вашої дитини або рівня її енергії в повсякденній діяльності. Наприклад, якщо ваша дитина:
 - Не має стільки ж енергії, скільки зазвичай (тобто в неї знижений енергетичний потенціал).
 - Не хоче бути поруч із друзями та родиною.
 - Не зацікавлена в іграх або в інших заняттях, які її радували раніше.
 - Має проблеми зі сном, включаючи нічні жахи.
 - Має проблеми з концентрацією уваги або пам'яттю.


Якщо ваша дитина ходить у школу і при цьому вона:
 - Не так добре встигає, як раніше.
 - Не бере участі у шкільних заходах.
 - Має проблеми у школі чи у спілкуванні з іншими дітьми.


Депресія впливає на мислення дітей, їхній настрій і поведінку.

Діти у стані депресії часто негативно ставляться до себе, свого становища й майбутнього. Вони можуть відчувати себе дійсно безнадійно.

У батьків можуть опуститись руки, якщо дитина поводиться зухвало або не хоче бути поруч з ними. Але якщо причиною цього є депресія, дитина потребує батьківської любові, уваги й турботи, які могли би підтримати її та спрямувати на зцілення.

Допомога при дитячій депресії

Депресія не проходить сама собою. Якщо ви стурбовані тим, що у вашої дитини депресія, постарайтеся зробити так:


 1. Запишіться на прийом до педіатра чи психолога. Ці спеціально навчені фахівці зможуть діагностувати в дитини депресію.
 2. Якщо ваша дитина відчуває труднощі при тому, щоб розмовляти з вами про свої почуття, ви можете спитати в неї, чи не погодиться вона порозмовляти про свій стан з іншим дорослим, якому вона довіряє. Незважаючи ні на що, ваша дитина повинна знати про те, що ви завжди готові її вислухати, від щирого серця хочете зрозуміти, що з нею відбувається.


Якщо ви звернетесь по професійну допомогу на ранній стадії депресії, то зможете:
 1. Допомогти дитині швидше видужати.
 2. Знизити ризик того, що ваша дитина буде страждати на депресію в дорослому житті.
 3. Допомогти дитині безперешкодно рости й розвиватися.


Професійна допомога
Якщо в дитини діагностовано депресія, ви й ваша дитина можете працювати із психологом, педіатром або психіатром для вирішення проблеми.
Психолог або психіатр можуть використовувати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає дітям позбутися непотрібних або шкідливих звичок мислити й поводитись.
Також ці фахівці можуть використовувати інші підходи, такі як ігрова терапія, дитячо-батьківська арт-терапія або сімейна терапія.
Ці методи можуть допомогти вашій дитині навчитись більш позитивно мислити й більш ефективно вирішувати проблеми. Це означає, що вона менш імовірно піддасться депресії знову.
Якщо проблема серйозна, ваш лікар може призначити дитині медикаментозне лікування депресії.

Що ви можете зробити в домашніх умовах

Поряд з допомогою фахівців ви можете допомогти своїй дитині кількома простими й ефективними способами:

   - Якщо ваша дитина страждає від негативного мислення, ви можете моделювати позитивні способи мислення. Наприклад, можете сказати щось на зразок: «Я до глибини душі радію, коли ми граємо разом», «Це було весело!» або «Я знав(ла), що зможу зробити це».
   - Керуйте стресом і напругою вашої дитини, регулярно знаходячи час для відпочинку, а також для тієї діяльності, яка радує вашу дитину. Стійкий сімейний розпорядок дня також може допомогти знизити рівень стресу.
   - Завантажте на смартфон чи планшет додатки, які допоможуть вашій дитині навчитися стратегії релаксації. Такого роду програми описують і контролюють виконання вправ, націлених на глибоке дихання, м'язову релаксацію, візуалізацію й усвідомлення того, що відбувається.
   - Знайдіть час, щоби порозмовляти з дитиною й вислухати все, що вона хоче вам сказати про своє самопочуття. Ви можете зробити це, коли разом готуєте обід, читаєте книгу, прогулюєтесь, їдете в машині або граєтесь удома.
   - Подумайте про те, що разом зі спеціалістами, які працюють над лікуванням депресії вашої дитини, ви можете скласти злагоджену результативну команду. Порозмовляйте з ними про те, як ви можете долучитись до терапії, яка допоможе вашій дитині.
   - Якщо ваша дитина вже ходить у школу, порозмовляйте з її вчителем, класним керівником або шкільним психологом. Працюючи разом з працівниками школи, ви зможете знайти найкращі способи, щоби підтримати вашу дитину у шкільному середовищі.
   - Якщо в дитини депресія, вона може бути не зацікавлена повернутися до спілкування із друзями, фізичної активності або просто до повсякденної радості. Але весело й активно проводити час для неї, як і раніше, необхідно, тому заохочуйте її, щоб вона починала з малого й хоча би півгодини гралася із друзями.
  - Займіться собою

Якщо у вашої дитини почалася депресія, це не ваша вина.

Безсумнівно, вам важко й боляче бачити дитину засмученою й відстороненою протягом тривалого періоду часу. Поведінка однієї людини може сильно вплинути на інших членів сім'ї. І хоча ви будете занурені в турботи з догляду за дитиною, дуже важливо, щоб ви також дбали і про своє власне здоров'я та благополуччя.

Якщо вас вимотує ситуація, що склалася, стрес і тривога впливають на ваше повсякденне життя, зверніться по професійну допомогу для себе. Якщо ви будете в хорошій фізичній і психологічній формі, то зможете краще доглядати за дитиною й підбадьорювати її своїм прикладом.

Переглядів: 611
  • Оціни:

   Зазвичай батьки звертають увагу на мотивацію своїх дітей в шкільний період. Як змусити вчитися? Як зацікавити навчанням? Як здати ЗНО? Тим часом, внутрішня мотивація формується набагато раніше і охоплює більш широку частину життя, ніж навчання. Кожна людина з народження має потребу в пізнавальній активності, яка при правильному поводженні з нею трансформується в інтереси, хобі, захоплення, вибір професії і, врешті-решт, в напрямок життєвого шляху. Основні складові нашої особистості, в тому числі особливості мотивації, закладаються до 7 років.



На формування внутрішньої мотивації впливає:- як батьки реагували на дослідницьку діяльність дитини;
- чи заохочувався прояв дитиною ініціативи, творчості, відходження від правил в рішенні задач;
- як часто батьки розуміли потреби дитини і реагували на них.



Щоб сформувати низьку внутрішню мотивацію необхідно:1. Показати дитині, що світ навколо небезпечний, захищати її від навколишнього світу (палиці брудні не брати, кішок не гладити, шафи не відкривати, мамине плаття не чіпати - чим більше таких "не", тим менше цікавості до навколишнього світу).
2. Жорстко обмежувати у виборі, сильно контролювати, карати, формуючи стійке відчуття провини.
3. Забороняти відходити від правил в рішенні задач (вирізати ялинку тільки із зеленого паперу, суворо за зразком і т.п.)
4. заглушати потреби дитини, коли вони незручні ( "Ти не хочеш це", "Тобі не потрібно це"), не заглиблюватися в причини плачу, сміху, крику, годувати під мультики, слідувати в вихованні нормам, ігноруючи реальність і актуальні потреби, які з нормами часто розходяться.



Як розвивати і підтримувати внутрішню мотивацію:

1. Допомагати вивчати світ - пояснювати устрій речей і явищ, відповідати на "Чому ..?", Реагувати на фрази "Мама / тато, подивися що тут / що у мене".
2. Якщо ви щось забороняєте, поясніть чому і спробуйте запропонувати альтернативу або деяку умову. Забороняйте необхідне (небезпечне, соціально неприйнятне). Дозвольте дітям чіпати камені, якщо камені на ваш погляд занадто брудні, помийте їх або знайдіть чистіші. Якщо дитині на гірку забиратися самій не можна, нехай буде можна з вами.
3. Вільна гра, відступ від інструкцій, заохочення фантазії в іграх дозволяє прислухатися до себе і розвивати свій потенціал.
4. Запитуйте чого дитина хоче поїсти / одягнути / у що пограти / куди піти. Можливість навіть найменшого вибору (картопля або макарони?) вже привчає прислухатися до себе. Не годуйте насильно, тому що "корисно", знайдіть альтернативу.
5. Ваш інтерес до дитини - це те, з чого починається її інтерес до себе і самопізнання. Наприклад, коли дитина відмовляється від чогось, дізнайтеся, в чому причина. Можливо, відповідь вас здивує, і в будь-якому випадку таке спілкування позитивно відіб'ється на ваших відносинах і майбутньому дитини.


Безумовно, прочитати простіше, ніж зробити. Ми не можемо навчити дитину тому, що не вміємо самі. Як це не банально, але допомога дитині починається з допомоги собі. Якщо ж ви володієте якимись вміннями, описаними вище - чудово, значить і дитині простіше буде їх освоїти.


Хороша новина: як правильно зазначив Ремарк, "поки людина жива - нічого не втрачено". Ви можете вчитися, розвивати відсутні вміння, якщо побачите в цьому сенс.
Ще одна хороша новина: якщо ви - не один з батьків, але вже доросла людина, ви також можете навчитися відчувати свої потреби, знайти свій інтерес, відчути до якої справи у вас народжується внутрішня мотивація. Це вимагатиме від вас часу, сили, інших ресурсів, і воно того варте.

 

Переглядів: 579
  • Оціни:

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ


- Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;

- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, соціальний педагог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!

Захистіть свою дитину від цькування!

Зразок заяви


Протокол засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування)


Контакти для отримання допомоги



ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ


- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

- Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;

- У разі бездіяльності керівництва закладу освіти – зверніться із заявою в поліцію!


ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР



- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

- Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;

- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

- Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!



ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БУЛІНГ


• Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи - штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
• Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб - штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
• Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
• Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

Переглядів: 809